Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: У чарівнім царстві жила Королівна (казка для Горлиці) - ВІРШ

У царівнім царстві жила Королівна, Свій народ любила,всім допомагала. Навіть покормила сама зранку півня, І свою прислугу в себе закохала. Заміж видавала сьогодні кухарку, Їй найкращу сукню свою дарувала. Випила за неї повну,повну чарку, А сама кохання у житті не мала. Ходить полем зранку,зняла черевички. Сукню вдягла сіру з грубої тканини. Лише таке біле і гарненьке личко, Наче у маленької дівчинки-дитини. Дивиться,що хлопець коня випасає, Підійшла до нього,стала говорити. -Кажуть-Королівни кращої немає, Хто,скажи юначе,схоче з нею жити? -Ти не смій і слова про неї сказати, Бо я не дозволю!В неї закохався! Ти в житті не зможеш серце таке мати, -А ти би в коханні дівчині признався? Чим скажи та дівка всіх заполонила? Може в неї гроші і півсвіту купить? -Щоби ти ніколи так не говорила! Королівна дуже свій народ весь любить! -Ні,в неї лиш гроші!Розуму немає, Немає і вроди,лиш замок і слуги. -Та моє серденько так її кохає, Та моє серденько серце її чує! -А якби не мала грошей,навіть замку, Ви би покохали нашу Королівну? -Я за це молюся звечора до ранку, Щоби у житті я був із нею рівний. -А мене б кохали,я не Королівна, Слуг в житті не маю,не маю,де жити. Я би у житті все ж була Вам рівна, Ви змогли мене би як її любити? -Якби мали серце Ви таке,як в неї, Бо на Королівну нашу Ви так схожі. Та ходіть до мене,в мене низькі стелі, Але Вам по світу тинятись негоже. Я Вас нагодую і вкладу поспати, Сам зварю вечерю,постелю Вам ліжко. Потім будем разом ми житло шукати, Де б Ви змогли жити,бо шкіра в Вас ніжна. Наче Ви нічого в житті не робили, Вас кормили слуги,їстоньки варили. Я Вас тут не кину,щоб не говорили! Які ніжки ніжні!Як босі ходили! Взяв її на руки і несе додому, Серце калатає,наче закохався. -Та Ви мене більше не дайте нікому! Хлопець Королівну в житті зачекався. Нагрів води хлопець і помив їй ноги, Зварив карпоплину,порізав цибулю. -Та ти бачу госте з дальної дороги, Я тебе не хочу бачити сумную. Тиждень в нього жила,а її шукали, Ходили вояки,хати обдивлялись. -Знаєш,Королівна сім днів вже пропала. А зайти до хлопця і не догадались. Він так закохався,заміж її кличе. -Та в мене немає сукні,черевичків. -Та тобі кухарка-сусідка позичить. А я тобі куплю навіть рукавички. -Лиш одна умова-підеш ти зі мною, І після весілля будем в мене жити. -Та куди завгодно піду за тобою, Бо уже не зможу іншу полюбити. -Ти вже Королівну нашу не кохаєш? -Та ти в сто раз краща від усіх на світі! -Ти мене так добре вже коханий знаєш? -Та так добре знаю!Ніде правди діти! -Після церкви підем до мене додому? -На руках віднесу я тебе край світу! Не віддам ніколи я тебе нікому! -І не проміняєш? -Можеш зрозуміти, Що тебе у світі більше всіх кохаю! Навіть серед поля будем разом жити! -Навіть серед поля?Та сама не знаю, Може й серед поля,щоб тебе любити. Повінчались в церкві і впізнав св"ященник Свою Королівну,що заміж виходить. Дарує їй щиро старий молитвенник. -Хай народ щасливий в твоїм царстві ходить. Подивився хлопець,пожалів старого, Думав-з глузду з"їхав старий,помилився. -Ти лише не бійся,що тут є страшного. А старий св"ященник довго ще молився. Він несе дівчину до її будинку, Та й ще сам не знає,де ж бо заночують. -Біля замку тільки стань ти на хвилинку, Може Королівна наша нас почують? -Нас не пустять в замок! -То ти так гадаєш! Як мене не можуть в будинок впустити? -Та ти Королівну нашу таки знаєш? -А ти милий будеш з нею завжди жити! Гуляли весілля цілий місяць люди. Пили,веселились і раділи щастю. Бо сьогодні казка для усіх Вас буде! І хай сни чарівні Вам усім присняться!