Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: мирослава: НОВІ ПРИГОДИ КУРОЧКИ РЯБИ - ВІРШ

НОВІ ПРИГОДИ КУРОЧКИ РЯБИ ДІЙОВІ ОСОБИ: Дід Баба Курка Ряба Котик Мишка Гуска Качка Лис Півник Півник: Жили собі Дід і Баба, І була в них курка ряба… Знаєте цю казку, дітки? Справді знаєте? А звідки7 Втім, часи давно не ті, Все змінилося в житті. Казка також змін зазнала, А яких—дивіться далі. Акт І Дід, баба, курка, потім півник, котик, качка, гуска, мишка. Дід: День новий, хвалити Бога, А я ще не їв нічого. Бабо, ти ще спиш? Вже ранок. Смаж яєчню на сніданок. Баба: Та не сплю я, діду вражий. З чого ж я її посмажу?- Яйце Курка, як на те, Знесла знову золоте. Дід: Що? Знов золотом несеться? (махнув рукою)Не щастить, то й не ведеться. Баба: А крім того, кудкудака, Що мала їй за те дяка. Сідало, мовляв, тісненьке, До водиці - далеченько, Не заметене подвір’я, Не почищене їй пір’я… Вже у мене в’януть вуха. Та ти сам її послухай! Входить Курка Ряба з гітарою і співає: Жила я в діда й баби у господі, Знесла я їм яєчко золоте. І дід, і баба раді тій нагоді, Але мені не дякують за те. Курка Ряба: Куд-куда-куда-куда, А я курка молода. Хочу я гуляти І пісні співати. А тут мене сприймають, я дивлюсь, Неначе яйцефабрику якусь. Нема умов належних в мене тут, Щоб був високоякісний продукт. Де душ у курнику? Де тепла піч? Лишень кричать «несися!!» день і ніч. Не буду! Все! От більше—ні яйця. Дід: Чи ж така мова курці до лиця? Баба: Ой лишенько! То що ж робити нам? Ти ж золота нанесла кілограм. Його ж не вкусить ані дід, ні я— Тепер сидить голодна вся сімʼя. (плаче) Дід: Чекай, бабуню, вихід є завжди. Гей, Півнику, ану ходи сюди. Заходить Півник Дід: Прокукурікай щось своїй жоні, Може, знесе одне яйце мені. Півник: Які б ви не казали тут слова, Моя кохана в усьому права! Дід: Ага, то ти із нею заодно? А хто там зазирає у вікно? Гей, Коте, Качко, Гуско, заходіть, Нам Курку вгамувати поможіть. Котик: Якщо вже нам не бачити яйця, Не проти я свіженького м’ясця. Качка: Ну, це занадто радикальний хід, Та і м’ясце не прожує вже дід. Котик: То не біда(облизується) Гуска: Та мова не про те! Вза-ґа-га лі питання це просте: Або веди себе так, як усі, Або шукай продюсера красі. А щоб потенціал розвити твій, Тобі агент потрібен тут, як стій. Миша(вибігає): Добридень, пані! Вдалий це момент, Бо я—найкращий в цім дворі агент. Я зірку з вас зроблю в єдину мить. Про вас почують! Будуть вам служить! Аж бачу оголошення вже це: «На сцені Ряба Золоте Яйце»! Курка Ряба:О, я у захваті! Ходім, ходім мерщій Туди, до слави, до здійсненних мрій! (виходять) Півник: Куд-куди ж ти, мила? Котик: Няв! Нема! Усі: Вернися, Ряба! Баба: Вернеться сама! Акт ІІ Курка і мишка в полі, недалеко видніється ліс. Курка співає: Дивлюсь я на небо і думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, дав долю таку… Як хороше жити було в курнику! Мишка: Та годі скиглити! Вже близько місто, А там—і сцена, успіх, море дива.. Курка Ряба:Але я змерзла, дуже хочу їсти, А ти те саме й вчора говорила.. З’являється Лис Лис: Кого я бачу! Що за райська птиця! Чи наяву ви, чи це ,може, сниться? Напевне, в гості ви ішли до мене? У мене є печене і варене. Я буду радий пригостити вас. Ми пречудово проведемо час. Не оминайте ви мою оселю, А я вам сіна свіжого постелю І навіть казку на ніч розповім… Мишка: (до Курки): І ще до ранку преспокійно з’їм. (до Лиса):Ні, пане Лисе, нам вже не до того. У нас із вами розійшлись дороги: Вам—у лісок, а нам—до міста йти… Лис: То ви до міста? Можу провести. У мене там знайомих є чимало. Мишка: Чи то не ті, що хутро вам порвали? Бо там є і мої знайомі пси. Лис: (з жахом): Пси? Де? Мишка: Вже чути їхні голоси. Лис: Я змушений покинути вас, дами. Було приємно бачитись із вами.(тікає) Мишка: Ху, ледве здихались. Курка: А де ж оті собаки? Мишка: Та то я так йому, для переляку. Я і сама злякалась, щоб не з’їв. Гірка ціна його солодких слів! Курка Ряба: Ти знаєш, Мишко, досить з нас пригод! Вертаймося назад, на свій город. Там ждуть мене старі і Півник кличе… От тільки як погляну їм у вічі? Я ж щастя проміняла на журбу. Чи хто пробачить курочку рябу? Мишка: Якщо так кажеш, що ж, ходім додому, А то ще втрапимо у борщ рудому. Акт ІІІ Дідів двір, Півник сидить на ґанку, Курка і Мишка непомітно заходять Півник: Ой де ж ти, де ж ти, моя Ряба, На кого кинула мене? Мені зерно не йде на гадку, Мені усе навкруг сумне. Я перестав співати зранку, І Баба з Дідом досі сплять. Я день у день сиджу на ґанку, Тебе стомився виглядать.(плаче) Курка Ряба:Мій Півнику! Ти не сумуй за мною. Дивися-но: я тут, перед тобою! Півник: Ку-ку-рі-ку! В житті з’явився зміст — Вернулася Ряба з великих міст! Виходять Дід, Баба, за ними всі мешканці двору Дід: Що, уже ранок? Чи то вже обід? Курка Ряба:То я, дідуню! Ви мене простіть, Пробачте мене всі, рідня і друзі, Бо я вже настраждалась по заслузі. Баба: Ти зрозуміла помилку свою? Курка Ряба:Ніколи не покину вже сім’ю! Я захотіла слави і подяк, А виявилось — все в житті не так. Я всі свої пригоди розкажу, Та зараз я на сідало спішу.(вибігає) Дід: Ось так частенько і з людьми бува, Хто про своє коріння забува. Курка виносить яйця Курка Ряба: Ось прошу, пригощайтесь на здоров’я, Хоча й не золоті, зате—з любов’ю! Мишка: А я сніданок можу зготувати, Бо добре яйця вмію розбивати. Усі актори співають фінальну пісню.