Забрів кіт якось у ліс,
Тут йому на зустріч лис.
Здивувавсь лис, от діла,
Не було в лісі кота.
Кіт злякавсь, як зашипить,
Вмить на дереві сидить.
А там білочка в дуплі,
Ягідки їсть запашні.
На гостей я не чекала,
Кота з дерева прогнала.
А як скочив кіт до долу,
У лиху напевно пору.
Поколовся геть увесь,
Думав тут йому і смерть.
Поколовся об клубок,
Із колючих голочок.
Ох і диво дивина,
Тут з’явилась голова.
Кіт до нього каже няв,
Я у лісі заблукав.
Хочу до людей на піч,
Їжак мовив таку річ.
- Знаю я, де живуть люди,
Що для мене з того буде?
- Може миш тобі зловити,
Вмію сам я це зробити.
Кожен вечір так і знай,
Відтепер мене чекай.
Будеш борг свій віддавати,
Молочком все частувати.
А тепер йдемо гайда,
Я вже хочу молока.
