Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: ВЧУСЯ У БАБУСІ - ВІРШ

Каже ладонька моя: «Виглядала тебе я. Внучко-пташечко, сідай… Та частіше прилітай». Пам’ятаю ці слова, хоч яка б не ділова. До бабусі прилечу і мерщій млинці печу. Бабця дякує мені: «Наче сонечка – ясні. Із варенням чи з чайком, чи з пареним молочком». А бува – коржі печем або бублики. А ще, знаю, буде класний смак, якщо матимемо мак! Добрі з маком пиріжки, а найкраще – шулики! Я повинна добре знати, як кутю приготувати. Ще потрібен мед, узвар. Страв чимало до Різдва. До Великодня в бабусі я й паски пекти навчуся! Вже умію залюбки готувати пампушки, вергуни і галушки, і вареники, й торти… І варити, і пекти… Де б нам борошна знайти? Начинили б ковбасу… Чи купили б хоч козу. Де знайти нам грошеняток, чи якогось мецената? Фантазуєм сидимо. Із млинцями чай п’ємо.