Край фіранки колисанки
причаїлись нишком,
сон-гульвіса спозаранку
прив'язавсь до ліжка.
Клапоть сонця край віконця
зазира в кімнату,
Ніби рондлем в ополонці,
плюскотить завзято,
Виграва промінням ніжним,
щічки й оченята
зігріваючи потішно
в ліжечках малятам.
Зранку носик лоскотати -
сонечку потіха,
- Піднімайтеся малята, -
прошепоче стиха.
Скривлять губки неохоче
Каті та Миколи...
з ліжечка ніхто не хоче
поспішать до школи.
Якщо чесно, в "сон-гульвіса спозаранку" багато звуку "с", трохи не зручно читати. А в цілому дуже добрий вірш. Це прекрасно, що сьогодні є автори, які пишуть для дітей.
можна і на "непухнастий" віршик наткнутись 
