Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Андрій Чернівець: Казка про Правду. - ВІРШ

Жив був колись у наших краях один чоловік. Мав він добру господарку, жінку, двох синів та маленьку донечку. Поїхав якось він у місто на базар урожай спродати. Уторгував усе, лише в’язочка хріну залишилась. А у цей час, в місті, москалі квартирували. Підходить до цього чоловіка один москаль та й питає : «Скільки твій хрін коштує?» «Та забирай вже за так, добродію», - відповідає йому чоловік. «Е ні, чоловіче, хоч грошей у мене немає, дам я тобі за хрін одну річ», і простягає щось чудернацьке. «Що то за чудо таке і до чого воно?» - запитав чоловік. «Це чоловіче - Правда. Бери. В господарстві знадобиться», - відказав москаль та й пішов собі з хріном геть. Вкинув чоловік Правду в лантух, накупив жінці і дітям гостинців, та й поїхав додому. Діти раді-раденькі, гостинці розбирають, а чоловік тим часом вийняв Правду з мішка і туди, і сюди прилаштовує – ніде не пасує, та ще й до всього, як не візьме у руки то ніби шмиром помащено. Вийшов на подвір’я та й підпер нею двері до свинарні. А Правда зігнулася, двері відчинилися, свині по-вискакували і наробили в городі шкоди. Кинув тоді чоловік Правду під хату, а один із синів підібрав її. Тут нагодився другий син і нумо тягнути собі: «Віддай, це моє», "Ні я перший знайшов". «Ні, це моє!»,- кричить донька. Так сперечалися, що аж побилися. Бігають пообмазувані тією Правдою, все село наполохали. Вирішив чоловік поділити ту Правду порівну між дітьми, щоб не сварилися. Скільки не старався – ніяк не ділиться. Думав, думав і надумав знайти того москаля, щоб спитати, як поділити Правду між дітьми і чим від неї можна відмитися. Але скільки не шукав його у місті, так і не знайшов. Зажурився. Вертає додому, аж зустрічається йому по дорозі старий, сивий дідок. Наважився чоловік спитати того діда про свою біду. Послухав старий чоловічу проблему і каже: « Щоб поділити твоє добро потрібно знайти одну річ. Але відшукати її не просто. Ще мій дід оповідав, що у його прапрадіда була така шабля, якою можна було розділити ту Правду, але потім вона десь загубилася. Може у когось і знайдеш. А хто взяв до рук ту Правду то вже нічим не відмиється.» Пішов чоловік з дідовою порадою шукати шаблю. Скільки не шукав, так і не знайшов. Витрусив він тоді Правду з мішка в яру за селом, а сам побрів додому. А на другий день підібрав її інший чоловік, із сусіднього села. З того часу і ходить москалева Правда між наших людей. Не один з нею намучився.