Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: МІЖ ПОЛІВ - ВІРШ

Із міста вирвавшись наскоком, у інший світ втрапляєм ми, де заколисують неспокій полів кошлаті килими. Де пасовища, луки й ниви і розпашілі квочки сіл куняють мляво та ліниво. Туман ранковий, мов кисіль сповив м'якуш землі пухнастий, залив просторий небозвід. А десь міста пішли у наступ, свій несучи змертвілий світ. Та поки дише буйний простір в роздолля вільними грудьми, зі світу поспіху та злості мчимо в поля щодуху ми. Де, видихаючи бентежність, себе в безпеці чує кров. Де сиві обрії безмежні не заступає шал будов. Де безкінечно роззиратись на вроду можна досхочу. Де ще не видно міста ратиць. Де птахом-поглядом лечу. Де сила внутрішня, не скута роями юрм та перепон, зірвавши з себе ланці й пута, свій розбруньковує бутон. Де я, просіяний крізь сито медитативних нив і хмар, в єдине ціле знов зі світом зливаюсь тут, де меж нема. Де вам, суперництво і лихо, злослів'я, заздрість, хтивість, гнів мені у спину вже не дихать. Де лиш природа, вільна й дика, я розчиняюсь між полів... © Сашко Обрій. 03.05.2024