Одеса завмерла від мороку ночі,
Будинки,як тіні стоять в тишині,
Та лиш на хвилинку,їй вітер шепоче,
Що знов буде сонце і світло в вікні.
Так,трішки злякалась,поплакала трішки,
Бо любить яскраві вогні для життя,
І знов посміхнулась і глянула нишком,
Розправила плечі й пішла в майбуття.
Вона все здолає,вона не здається,
Було всього вдосталь у місті й колись,
Бо серце Одеси живе,воно б'ється,
А сльози її вже давно пролились.
15.12.2025 р.
