Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Ашто: До потопа - ВІРШ

До потопа Не спеши, не спеши, не спеши, Не смеши, не тревожь. Просто угли в костре вороши, Все равно не поймешь… Что ж, прощай. Прибывает вода. С допотопных времен Так, увы, повелось: навсегда Все забудешь, как сон. Но останется смутная боль, И еще у воды - Странный привкус – железо и соль – Отголосок беды. -2011 До потопу Поспішай, А не сміш, не тривож. Загубився, згубив, ото ж Це вугілля в багатті душі воруші, воруші… Все, прощай. Прибуває вода. В неї загубляться лихо-біда І, як в ті допотопні часи, Голоси, голоси... Понад хвилями йди та йди Цієї холодної й мертвої води Чий присмАк – то залізо і сіль – Спільний біль, спільний біль 12,25 Antes del diluvio Mira, tome su tiempo. Despues, luego.... No, no me hagas reír, y no me molestes. Solo aviva las brasas del tu fuego. No te entiendes en nada y por supuesto... Bueno, adiós. El agua está subiendo. Todo repite ... Brille un portal abierto, Tu - mi amigo /ya no?/ y estas corriendo, Todo se olvida y llena de agua muerta. Pero dolor, un dolor que permanecerá - Repercusiones, el eco de algo fatal... Esta agua es fria-oscura... Por que tendrá Un sabor tan extraño - la mezcla de hierro y sal? -2025