Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ЯК ТИ, ГАРДЕ? - ВІРШ

Як ти, Буже, поки я не поруч? Як ви там, чебрець і ковила? Як ви, скелі, в цю весняну пору? Чи весна вас цвітом сповила? Як ти, Гарде? Що тобі шепочуть верби й очерет в квітневі дні? Як ви, юні мрії парубочі, в спогадах без мене там одні? Ніколи і очі звести вгору, лиш під ноги погляд кожну мить. Тут бракує степу: ліс і гори. Доля закружляла і штормить... В мрію тополину я полину, в край полину і деревію, щоб згадати бузьку ту перлину, де зустрів я молодість свою... Де зростав я брунькою на вишні, квіткою шипшини цвів і пах, де полишив дні свої колишні, де розвіяв юність по степах. Буже, в серці чую я провину, довго не вертаючись сюди. Гарде, я до тебе ще прилину й знов на мить лишу свої сліди. Й знов на манівці зведе й завіє доленька мене в далекий край. Й знов на вічність мить забронзовіє... Серця мого, туго, лиш не край. Та мене негодам не подужать, стрижень мій життю не підточить! Їду я по щастя на Побужжя, потайки від себе, в снах, вночі... © Сашко Обрій. 26.04.24