Червоний атлас – наче виклик долі,
Манив до себе, мов до божевілля,
Думки відверті, чисті, босі, голі,
Вершили вирок, захвату й свавілля.
Ковзнули вниз по сукні вогкі руки,
І очі в очі… Іскри… Мов магніти,
Неначе після довгої розлуки,
Серця жадали заживо згоріти.
Їх дихання й серцебиття пунктири,
Творили в парі музики палітру,
Так пристрасно: один -два-три-чотири,
Стрімкий політ, неначе подих вітру.
Для них обох здійснилося прокляття -
Тіла зливались, бо слова пророчі
Збулись: «Чекає грішників багаття -
Жагуче танго в оксамиті ночі.»
11.12.2025
Дякую за відгук!