|
ЗІРКА ЩАСТЯ І МИ
Десь там за вербами вогонь,
Що тлів у серці несміливо,
Тепло ішло з твої́х долонь,
І погляд щось казав грайливо.
Я чую крок твій у росі,
Твій подих, шелест очерету,
В небесній зоряній красі,
Неначе хтось подав карету.
І срібнолистий з ними був,
Лакей, карета, небо й зо́рі,
Ще й пісню вітру десь почув,
Яка звучала на роздоллі.
У ставі хлюпала вода,
Човни прив’язані рипіли,
Твоя́ чаруюча хода…
Ми нею в чо́вен щастя сіли.
Торкався я твої́х плечей,
Верба із вітром розмовляла,
Не зво́див з тебе я очей,
Красою ти зачарувала.
На небі зоряний був бал,
До танцю кожна місяць бра́ла –
Красивий в небі карнавал,
Нас зірка щастя обіймала.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1053102
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.12.2025 14:55:01
© дата внесення змiн: 11.12.2025 14:58:34
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|