За тебе молюсь, як у келії монах
Здіймаю руки в молитві до Марії.
На крилах любові лечу неначе птах,
У почуттях несу квіти Лілії.
Встелю пелюстки роз на ложі кохання,
Зацілую солодкі уста, як мід.
Зійду в твоїй душі ,як сонечко зрання
І залишу назавжди у ній свій слід .
Відкрию тобі душу, світлі почуття,
На весь світ скажу : ** як тебе кохаю**.
Згор'ю полум'ям вогню наче жар я
Від цілунку зацвіту, як сад в маю.
Поведу тебе у весну - райські сади,
Там , де наливають яблука ранети.
Ти, як зійде перша зірка, туди прийди,-
Про кохання буду співати сонети.
Я так люблю тебе, люблю і кохаю,
любов понесу через тисячу літ.
В іншому житті тебе я відшукаю,
Згадати любов і щастя юних літ .
2-------------------------
В хаті тепло, за вікном зима
спогад дитинства душу гріє.
Шукаю рідних, а їх нема
Душу рве туга, ностальгія.
Надворі така лють - погода ,
що не виженеш з хати пса.
Лежав би , як кіт у негоду,
Мурликав, лизав би уста.
Приготував би , щось смачненьке
В будень, би відчував свято.
Поїв би, торта солоденьке ,
Робив би, у думках сальто.
Пташки поховались під стріху,
Чути, як каркає ворона.
А дітвора в хаті від сміху,
Чуть не вилізуть на ікону.
Бабуся дозволяє усе,
Дідусь із ними в жмурки грає.
Пасе із діточками гусей,
Крутить сиві вуса, моргає.
А я сиджу собі край стола,
Дивлюсь, слухаю байки діда.
Горішки спечені подала,
Дивлюсь у сад - вікно сусіда.
А під вікном, горда калина
Стоїть під дощем і вітрами.
Зима мережить павутину
Насіяла снігу віршами.
Молімося за все найкраще! 
