Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Дружня рука: Він все ж старався … - ВІРШ

Що неймовірно добрий нам святий Принести у це свято обіцявся, Він не приніс, нема на це вже сил, Хоч не повірите - як він старався!? Прийшов у місто, повкладав дарунки, Щоб було легше, в кілька рюкзаків, Комусь ще іграшку, комусь якісь цілунки, Комусь ціленну жменю мідяків … Прийшов у двір, а там тепер руїна - Розбиті вікна і ведмедик вже нічий, А поруч, що всьому цьому причина - Лежить, закам’янів солдат чужий … І полетів, туди, де чинять долі Усі відомі і не дуже вже «святі», Щоб ті вчинили врешті добру волю - вернули мир, де кров, журба, плачі… Став перед ними, щиро так говорить, Чи звуки скрипки рвуться між вітрів, А йому кажуть: завтра будуть збори, Ті збори хтось рогатий захотів … Але оскільки він тут має голос, І не один такому ставив десь свічки, Назавтра повсідались всі до столу, Ховаючи хвости і п’ятачки … Чи може мир, чи може заслужила Собі на підвіконня лиш свічки, Один був проти, тож питання не скінчили, Не склались у той день мабуть зірки … А голові одразу премію вручили, Бо добре так тоді ті збори вів, І до Нью-Йорка з подарунком відрядили - Мав там крутий, у золоті весь хлів … От чортівня, куди уже залізла, У Миколая вже немає слів, Наспілкувався вже, вона тут всюди влізла, І до Дніпра, щоб не ганьбитись, полетів …