Промайнула пора незворотній свій шлях,
Відлетіла примара і зникла миттєво.
Відпочине в далеких країнах мій птах,
Не співає душа – моя внутрішня Єва.
Почуття відцвіли, заховались під наст,
До весни завмирає кохання бентежне,
На слова-невидимки скінчився запас
І немає вже сенсу ховати залежність*…
Від порталу який депресивність несе,
Мовчазною байдужістю-скальпелем крає…
На світанку як завжди холодний глясе
Відганяє тривожності, згубності зграю,
Відправляє подалі за обрій зрання,
Клекотіння невтішних думок безупинних.
Через тишу убивчу іду навмання,
Не звертаю увагу на зміни всі дивні…
Холоднеча у серці, у тілі в душі,
Організм поступово звикає до всього…
На плаву лиш тримають відверті вірші,
Як слова що не чутні в каліки німого.
Почуття відцвіли, заховались під наст,
Відлетіли примари і зникли миттєво.
Не легкий у самотнім житті нині час,
Не до співів душі – неприкаяній Єві…
07.12.2025
Залежність* - нав'язлива потреба робити певні дії. Наприклад – писати вірші.
PS - Цей вірш я записала під час чергового відключення електроенергії.
