(казочка-експромт тільки що написана до робіт майстрині Зої Шишковської)
Одного чарівного першогрудневого зимового вечора, коли місяць Срібун яскраво осявав довкіл із всіяного зорями неба, в замку Казкового королівства вікна щедро засвітилися теплом.
Незважаючи на те, що було морозяно, маленькому сніговичку Цукерці - жителю замку, захотілося вийти надвір. Одягнувши теплу в'язану червону в крапку курточку і такий же ковпак із дзвоником на кінці, рукавички й пов'язавши шалик, малюк ступив на холодний і трішечки колючий сніг.
Його так захопив срібний красень, який височів просто над головою, що Цукерка не зводив з нього зачарованого погляду, навіть забувши про відчуття самотності, яке час від часу відвідувало серденько сніговичка.
Чи довго так простояв сніговик Цукерка, чи ні, він і сам не знав.
Тим часом місяць Срібун перемістився вище, розштовхавши зірнички на всі боки, залишивши сніговичка із його задумою наодинці.
Та змерзнувши у свою морквинку, малюк вирішив повернутися в Казковий замок, який височів та кликав його яскравим світлом, що пробивалося крізь шибки вікон.
Зробивши кілька кроків в напрямку Казкового замку, сніговичок Цукерка відчув дивний свист. Раптом біля нього впала велика червона кулька із золотими кружальцями. Через секунду весь сніговий килимок був засипаний синіми, зеленими та червоними кульками.
- Яка краса! - Зі щирим захопленням вигукнув сніговичок, радіючи такому чуду. - Тепер я вже не сам! Позбираю їх і принесу в свій Казковий замок. Буде і в мене свято!
Не встиг він закінчити свій монолог, як біля нього хтось гепнувся з такою силою, що сніговичка аж підкинуло.
- Привіт! Я - сніговик Кошик! Ось, розгубив свої кульки і прикотився сюди, щоби їх позбирати. А ти хто?
- А я теж сніговик! Звати мене Цукеркою, бо дуже їх люблю, - вимовив малюк ніяковіючи. - А знаєш що, Кошику? Давай я допоможу тобі зібрати кульки.
На тому й погодилися.
Сніговички Цукерка та Кошик завзято взялися до роботи. Світло місяця Срібуна допомагало їм здійснити це завдання.
Зібравши всі кульки та вклавши їх до лозового кошичка, малюки сіли на снігову гірку щоб перепочити. І лише тоді помітили, що вони, як дві краплі води, схожі один на одного!
З того часу між малючками зав'язалася міцна дружба, яка тривала всю зиму. А навесні вони прощалися, аби на початку зими знову зустрітися та вкотре збирати розсипані Кошиком яскраві кульки, прикрасити ними ялиночки в дворі Казкового королівства і наговоритися та набутися.
Така вона - дружба сніговичків.
Марія Дребіт (Голодрига)
08.12.2025 Португалія
(світлини Зої Шишковської із нею виготовленими пречудовими іграшками)
