Я не порушу тиші мовчазної,
Яка насправді надто говірка́.
На тлі небес мереживо від згоїн
Поглине з часом зо́ряна ріка,
Яка текти́ме в бе́скид порожнечі
У шепітливім ритмі хвильовім.
Мов плед пухкий огорне ніжно плечі
Передчуття... Тож я не оповім,
Як утворились безголосі тіні
В безмовній сфері плинних міражів,
Де ритми хвиль ефірних в шепотінні
На довгу мить завмерли на межі́...
Я не порушу тиші мовчазної,
Яка насправді надто говірка́.
Коли в системі ритмів чути збої,
Мене тримає Господа рука.
Лише Господь веде крізь морок ночі,
Допомагає жити попри біль,
Той, що блокує м'язи тіла мовчки,
Коли зіграла доля оверкі́ль*.
04-08.12.2025
*Оверкі́ль (мор.) – перевертання судна кілем догори.
*Зіграти оверкіль (морський жаргонно-жартівливий афоризм) – перевернутися (про шлюпку).
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
