Якщо Фортуна й доля — вороги,
в самотності молюсь я… Неба знак
шукаю марно, плач мій злі боги
не чують. Як невдаха-одинак,
я мрію про якийсь інакший шлях,
про долю іншу, кращу, не свою…
Та все ж презирства більше у думках
до себе. В пеклі сам себе гною…
В цю мить, тебе згадавши, я кляну
бездухість власну, лину в небо я,
як жайворонок… Втіху цю одну
я маю, і вона лише моя —
для мене пташки-мрії чистий спів
цінніший за багатства королів…
(вересень 2018 р.)
