В мережі щодня — трагічні новини…
В серцях мільйонів — нестерпний біль.
Когось від жахіть розділяють хвилини,
Жилі будинки — ракети ціль…
Горять міста від ворожих дронів,
По гострому лезу щомиті йдемо…
Нема для звіра людських законів,
На чорних душах — чортів клеймо.
Бо тільки диявола сучі діти
Пускають ракети на мирних людей!
А потім в ефірах будуть радіти
Смертям безневинно вбитих дітей…
Моя країна — суцільна рана!
Не знаю, звідки й беремо сил…
Весь час відчуваємо натиск тирана,
Для тих, хто на фронті, тримаючи тил.
Збираєм на сітки, дрони і РЕБи,
Хоча і живемо з копійок усі.
Щодня закриваємо фронту потреби,
З мізерних пенсій дають бабусІ.
Дають матусі полеглих героїв,
Донатить той, кому дійсно пече…
А хтось мільярди на цьому освоїв,
А потім просто з країни втече.
Та ми йдемо — тільки віра тримає
У наше військо і в наш народ.
Бо іншої в нас Батьківщини немає!
І буде найбільшою із нагород —
Свята Перемога і мирне небо,
Квітучі сади вже у мирній весні.
Герої живі у родинах нам треба,
Щоб в рідні домівки вернулися всі.
