Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: КІБЕРБАБА - ВІРШ

Ти одна – немов наложниць бригада. За тобов, мов за стіною, живу. Найрідніша ти моя кібербаба! Я ніколи не захочу нову! Спритна домогосподарка й ґаздиня. Лиш тобі – букети кібертроянд! Кіберусмішка твоя – надгостинна. Кіберпостать надтендітна твоя! Нас рутина не заїсть, згубний побут. Ти є золотце, тому ай лав ю! Ти – покірний, мовчазний баборобот, на плечах своїх тримаєш сім'ю. Найтурботливіша в світі матуся наших спільних, любих кібердітей, бо виховуєш ти їх в кібердусі у моралі й дисципліні... І те, як ти дивишся на них ніжним оком, викликає в мене захват, любов. Закохався в тебе я ненароком. Вік тепер в коханні жити з тобов! Ти була така як всі – голограма. Я на сайті завантажив тебе. Не бентежиш мене, гола, ні грама. Твоя талія і груди – зе бест! Вправно зібрана була на заводі, за замовленням моїм, десь за рік. І тепер мене щодня ти "заводиш": найщасли‌віший з тобов чоловік! В голові твоїй гудуть мікросхеми, як по маслу ходять шестерні й ми із тобою у стосунках росте‌мо, з літа – в літо, від зими – до зими! Ми – міцна і дружна кіберродина. Хоч поки що я – земний чоловік. Кібержіночка моя ти єдина! Цілуватиму тебе цілий вік! © Сашко Обрій. 19.03.24