Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: ЙДУ НА АЛЕЮ ДО ЩАСЛИВИХ ЛЮДЕЙ - ВІРШ

Йду там, де росте фікус Бенджаміна Розлогі крони листя зеленолисте. А хочеться у сад ,де цвіте калина Злетіти додому у небо пречисте. Зацвіла біла квітка на верховітті, Вродою її маленька пташка радіє. Вдихаю, не чую запаху у квіті Сонце у чужому краю мене не гріє. Йду я на алею, до щасливих людей Під палючим сонцем сховалась в тіні. А серденько болить, стискає до грудей В Україні молодь гине на війні. Два різні світи, і матінка природа, інша мода - і погляди на життя. Йдуть щасливі люди радіють природі, між ними ходжу , як без мами дитя. Господь, дав мені все, що треба у житті, Є хліб - до хліба на столі. Щаслива. Так хочу чути голос рідної душі, Від туги плачу наче небо в зливу. Ходжу одна наче сирота по світу, І немає до кого притулись серцем. Вже одцвіла моя весна, минає літо,- Очима п'ю красу, як воду з джерельця. Від себе я проганяю журбу, печаль, А треба жити, просто жити на землі. В Україні немає вже рідних на жаль, Тож лечу додому раз в рік, як журавлі. Я молю Бога , щоб закінчилась війна,- i як європейці - українці жили. Коли зійде сонце миру, прийде весна - Оживуть, встануть мертві із могили.