Розгублений світ, біля Божих воріт
У Бога про правду питає.
Бо гине наш цвіт у розквіті літ,
А черга велика до раю...
І витре сльозу, Бог втішить усіх,
Обителі всім вистачає.
А хто відповість , у чому ж наш гріх,
Що смерть молодих забирає.
... Напевно, колись ця війне промине,
Печаль не пройде разом з нею...
І серце болить, і небо сумне,
І плаче Різдво над землею...
