Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Забуття - ВІРШ

Ти - розбуджений звір. Ти - відкритий капкан. Ти побіг стрімголов - та згустився туман І не видно ні сліду, ні тіні, ні ран. А негода диктує моду. Тричі зраджена пам’ять, застуджений чай. Зберігаєш, як спадщину, слово “прощай”. І допоки горить ще незгасла свіча, Обираєш собі породу. Хоч ти перший ідеш у сліпій боротьбі, Попри те, що ти знаєшся на ворожбі, Всі вони аплодують, але не тобі. І на ранок, авжеж, забудуть. Ти неспішно доп’єш і текілу, і грог, Залишивши бармену надію в залог. Ти терзався питанням: “А де живе бог?” І знаходив його усюди. Ти не здатний на слабкість, не здатний на страх. Скільки відьом спалив у нещадних кострах? Не ходи туди - там лише попіл і прах, І вовки виють божевільно. Як допив - відклади дерев’яний потир, Може, я розповім тобі згодом, хто ти: Грізна зброя? Мішені? Стрілець? Або тир? Та наразі це - недоцільно. І коли розтопив своє серце, мов лід Ти дивився їм в очі, дивився їм вслід І просив його: “Боже, врятуй їх від бід. Всі вони, як один - люди”. І скоріше приречено, а не зі зла, Сіра скеля навік в Прометея вросла. І ланцюг і орлина завзятість й зола… Все, від чого тепер нудить. Все, що бачиш - твоє. Не скупись, забирай. Коли вийдеш за двері - праворуч. Там рай. Всі відбитки, сліди та минуле стирай І негайно тікай швидко. Обіцяй, що ти зможеш, що ми не змогли. Що і досі живе, поки не розтягли. Ти раптово спіткнувся на слові коли Постріл тишу розбив бридко.