Я бачу знов перед собою – красу і велич наших гір,
Чарівний світ, весна прекрасна, природа наша як факір*,
Був сплеск душевний у цій казці і вірш складав умить піїт,
Радіє серце, тут є воля, душа як пташечка летить.
Все те, що бачу я очами, незримий пензель змалював,
Хочу запам'ятати диво в цим Світі що зачарував…
Ліс буковий, стежки та гори, прошу, затримати цю мить!
В смарагди лісу пробираюсь, в небесну весняну блакить.
Я розчиняюсь в юних барвах, спасибі Долі – за Весну,
За мрії всі, за музу щиру, яка зійшла, з небес гайнув,
За нотний ряд в душевних струнах, за те, що поруч тут живу,
Мелодії ритмічні щирі – вони в житті є наяву.
Дощем весняним я вмиваюсь, вплітаю в коси зелень трав,
Душа летить у простір неба, який натхнення дарував.
І щастям цим я упиваюсь, хмелію від краси весни,
В руці моїй шматочок хліба, Господь прохання всі здійснив…
2025 за мотивами 2011-2024
Факір* - в сенсі фокусник
Фото автора з сімейного альбома
