Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Ранковий сюрприз (вірш розп. з гум) - ВІРШ

Рано вранці, без зупинки, Дід до баби, - Рівняй спинку, Ось дивись, я ледь волочу, Бідні ніжки ходить хочуть. Жінка справна, розумненька, - Ну давай, лягай швиденько, По хребту пальця втикає, Де ті точки добре знає. Бо ж колись придбала книгу, - Розіб’ю ущент ту кригу, Що поміж хребцеві диски, Верну гнучкість, то ж не скигли! Ану раз, ногами дригни! Дід скрививсь, вже й посміхнувся, Мов про біль зовсім забувся, В телефон погляд, моргає, У Фейсбуці щось шукає, - О, знайшов, такі є точки, Що на лоб вилазять очки, Пишуть можна кайф піймати, Вже зненацька й покохатись. Знов сюрприз, майже щоранку, Якусь має забаганку, Щоб до чогось причепитись, А в обід знову миритись. Уста в баби, наче шнурок, -Та закрий, пельку на замок, - І спокійно полеж нині, Ще горілки втру на спину. В діда вуса затрусились, Горлопанить, що мав сили, -То ти десь ідеш по людях, Когось маєш, мене дуриш. - Де навчилась, у сусідки? О, згадав, ходиш до Вітьки, Мабуть ти його рівняєш, Не дарма, пісні співаєш, Звідти йдеш завжди весела, Ходиш ніби королева. Тут пихтиш, немовби трактор, Це хіба, робити важко? Певно треба розібратись, Чим ти з ним могла займатись? Піт з чола, в баби на носі, Ах ти бовдур, сказати в очі, Не насмілилась, ледь зблідла, - Ой, душа ж твоя та й підла, Я стараюсь, наче бджілка, Від тих слів так млосно, гірко, Гоже дякувати нині, От, як дам зараз по спині! Стала злісно розтирати, Дід не в змозі вже й кричати, Так трясеться, як підвода, По камінні й по городах. На підлозі очутився, На колінах, вже просився. -Досить –досить, моя люба, Ну чого ти така (груба), Я ж хотів пожартувати, Просто молодість згадати. Баба взяла руки в боки, Вже до кухні чути кроки, - Що то старість, справді дива́, Чом не варить та голова, Коли краще, як сказати, Щоб мене не ображати. Як позбутися емоцій, Бубонить собі під носа, -А щоб тобі було пусто, Відварю рис і капусту, Діду-діду, мій Омельку, Голубцем закрию пельку. *** Така старість, треба жити, Тож не станем ворожити, Як колись, вдвох спати в ліжку. Чи окремо читать книжку. 01.12.25 р