В душі своїй надію
Я світлую несу,
А разом з нею мрію,
Їх чарівну красу –
Про те, що всі нещастя
На світі цім минуть,
Що всі зазнають щастя,
І світлі огорнуть
Людей всіх почування
Та добрії думки.
Допоки мить остання,
Немов нічні зірки
На небі, не погасне,
Їх будуть мати всі,
Життя земне, прекрасне
У всій його красі
В цім світі проживати
Й лише добро робить,
Аби його ж і мати,
Щоб з ним же лиш і жить.
Хай нині це надія
Моя презолота
Й незгасна, світла мрія,
Що в серці розквіта,
Мов квітка, та здійсниться
Вона у всій красі
Своїй, в життя втіли́ться,
Як будуть люди всі
Належно працювати
Впродовж свого життя
Й, мов зерна, посівати
Лиш світлі почуття
В серця тих, з ким прямують
Життєвим шляхом й дім
Омріяний будують,
Щоб жити лиш у нім.
Євген Ковальчук, 26. 11. 2021
