Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталія Погребняк: МЕЖА - ВІРШ

Між учора і завтра – безкарна пекельна межа. А над прірвою дня оксамитом розкрилилось небо, щоб утерти сльозу, що своя, хоч до вчора – чужа. Дай нектару свого, кинь амброзій в народ, юна Гебо. «Прилітають…» Не снам на заміну світанки... «Живі!» Від охриплих сирен закипає розпечений мозок. І бальзамом життя SMS-ки від рідних нові, що лікують серця від нестерпних думок-поворозок. Зупиняються ритми будинків і вулиць, і міст… Божеволіє сказ, що із людської рветься подоби. Та молитва жива стонадійно відновлює нас, бо в усьому й завжди маєм бути найвищої проби. Амброзія — у давньогрецькій міфології їжа олімпійських богів, що дарувала їм безсмертя й вічну молодість. З поетичної збірки "Межа" (2023 р.) Ілюстрація - картина Марти Пітчук