Свої літа збираю, мов намисто,
Мабуть, це найдорожча із прикрас.
Виходить вже така добірна низка,
Не довга й не коротка - в самий раз.
У білих намистинах дні щасливі,
Червоні намистини - то любов!
А різний колір - це часи бурхливі,
Такі, які не повторити знов.
Ну, та й навіщо будь що повторяти,
Нові прожити кращі почуття.
І ще багато щастя нанизати,
Намистечком на ниточку життя.
