У календар вдивляється зима,
Чи помилилась, може поспішила?
Чомусь зелена скрізь устелена трава,
Хазяйка он часник лиш посадила.
Та ні, прийшла як треба, день у день,
А люди не чекають геть на неї.
В грибах стоїть трухлявий пень,
А в хаті ледь тепленькі батареї.
Малина пізня сяє на гілках,
Коли таке у грудні ще бувало?
Навіть троянди всі стоять у пуп’янках
І море айстр у садочках забуяло.
Зима згадала візерунки на вікні,
Чудові квіти, мертві, та холодні.
«Ну що ж, візьму відгул чи вихідні!
Нехай ще осінь покомандує сьогодні.»
4.12.25р. Олександр Степан.
