Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ВОДІЙКА ТРАМВАЯ - ВІРШ

Як бачу тебе, то на світі про все забуваю, для мене в цю мить не існує нічого, лишень в кабіні нічний силует твій, водійко трамвая. На рейс із тобою не шкода ніяких грошей! В цю мить, мов малюк, я цілком безпорадний, залежний від волі твоєї, водійко, від рухів і дій. Мов краб, що застиг на піску, розчепіривши клешні, опісля прибою лишившись на суші твоїй. Щоразу тебе я, мов книгу святу, відкриваю, в просторім салоні – таємний нічний пасажир. Мурахи по тілу збираю, водійко трамвая. І чую, що знов перикард мій зненацька ожив! Ти цілим трамваєм керуєш – це так сексуально! Ці плечі, ця спина, завивка на косах твоїх. Ти тиснеш приємно, даєш то на газ, то на гальма: трамвай еротично трясеться із боку у бік. Та кожна поїздка з тобою дається непросто. Уява малює мені, після денних турбот, що ти – мій квиток, ну а я – твій жагучий компостер, який нетерпляче спішить проколоть твою плоть. Здається, що вічність поїздка з тобою триває. Хвилююсь, коли на кермо налягаєш грудьми! Ти – травма моя, мій неспокій, водійко трамвая. О, мите прекрасна, стривай! Ніч співа: баю-баю... І в сутінках Львова удвох розчиняємось ми... © Сашко Обрій. 08.04.2024