Юрба
розп'яла
Ісуса,
Його -
ленінські
"идолопоклонники"...
п'ятниця...
абсцес...
Юрій Липа (1900 - 1944) - український громадський діяч, письменник, поет, мислитель - філософ, лікар, публіцист. Один із ідеологів українського націоналізму. Автор трилогії "Призначення України" (1938), "Чорноморська доктрина" (1940), "Розподіл росії (1941).
У ній Юрій Іванович виклав свої геополітичні ідеї щодо створення антиросійського блоку причорноморських держав, запропонувавши об'єднати Балтійсько - Чорноморську вісь країн (Латвія, Литва, Естонія, Білорусь, Польща), зацікавлених в протистоянні російській експансії, що поширювалася нечуваними темпами.
Він подарував українцям надію, коли ті були зневірені. У своїх численних працях постійно загострював увагу на власній величі, котру потрібно відродити, бо ми - меганація з власною непереможною культурою.
Опинившись в самому центрі бурхливого виру історичних змін молодий бунтівник пройшов усі етапи становлення Української держави (УНР) 1917 - 1921 років.
А потім була вимушена еміграція, наукові праці, вірші, публіцистика, повернення на Батьківщину, де від 1942 року допомагав воякам УПА лікувати рани, бо мав медичний фах й був справді компетентним лікарем.
Його забрали в суботу 19 серпня (село Шутова Яворівського району Львівської області) енкаведисти, підступно заманивши до себе і обіцяючи його дружині, аби не переживала за свого мужа. Мовляв, нічого йому не зроблять. Ще й дали честь радянського офіцера. Звісно, її не могло бути за жодних обставин у підступних лицемірів - брехунів і поневолювачів кольору кривавої ленінської тиранії.
Та вже наступної неділі по - звірячому замордували. Як це у них "традиційно" відбувається.
Мученицька смерть стала героїчним фіналом жертовної боротьби Івана Липи проти споконвічного ворога і піднесла Його до рангу "Апостола новітнього українства".
Могила вірного сина Вітчизни не забута. Неподалік місця, де знайшли понівечене тіло Героя, стоїть пам'ятний хрест із надписом : "Цей хрест - німий свідок катувань 19-20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи."
"Україно, рівниною жорсткого бою і слави,
Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору,
Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних,
О, прокляття моє договірне, прокляття простору !
Ти у душах сумирних як дим, як пожар, як нещастя,
Як залізнеє поле, кривавим засіяне цвітом,
Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,
Ти печалью безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш !
Із глибин давнини, що без меж і без міри донині,
Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний,
Се - пороги, се - кручі, се - море кричить навздогінці !"
