Душа моя не вмерла, ще жива…
У світі ж надто стало все складним.
Шаленість мрій, пісень моїх слова,
Алюзій світ, думок химерний дим,
Моя, забита чимось, голова,
Образи — все вважаю це пустим.
Я більше не закохуюсь в дива…
Не знаю, як знайти щось більш просте.
Едем та пекло — вигадки, і я
Вже догм болото, сморідне, густе,
Можливо й не здолаю. Вся моя
Енергія десь зникла… Золоте —
Релікт. Сусальність — моди течія.
Люблю її, кляну себе за те…
А що ж іще любити? Вже в літах…
Ще час не сплив, ще вірю в маячню,
Езопівське в придуманих богах
Чи в іншу, ще безглуздішу, брехню,
А може й в те, що вже не бачу в снах…
Скажу, що дійсно якось ще ціню
Єдине — спокій в цих усіх світах…
(червень 2018 г.)
