Мій розбурханий світ від осінньої втоми
Біля теплих думок відпочити присів.
Через древній поріг прилітаю додому.
Тут багато казок і не сказаних слів.
Як завжди, сірі дні, в цю притишену пору,
Пише дощ нотний стан, ля мінор на вікні.
Візерунки гілок завітали знадвору
Мов театр - світлотінь на стіні-полотні.
В зачаровану мить все спиняється в русі,
Лиш малесеньких мрій я ніяк не спиню.
В ілюзорні світи, мов крізь сон, задивлюся,
Де танцює свій вальс вічний Ангел вогню.
