Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лада Квіткова: Чарівні Брати. Казка Ч2 - ВІРШ


Лада Квіткова: Чарівні Брати. Казка Ч2 - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Чарівні Брати. Казка Ч2

Лада Квіткова :: Чарівні Брати. Казка Ч2
Прошу вас спинити погляд — І великих і малих. Уявіть, що ми там поряд, Щоб дізнатися про них. Бачим ми в одній з осель тих, Заглядаючи в вікно: У одежах, часом стертих, Що волочать волокно, Світлий старець - сиві коси, Мудрість літ на бороді, По підлозі ходить босий, Щось приховує в ході. Очі дивляться за межі, В час алхіміків либонь. Щось у погляді бентежить, У печі горить вогонь. На столі свічки та зілля, Чорний в шкірі фоліант. Каламар, перо й вугілля І нехитрий провіант. Щось у глечику булькоче, Вам того і не збагнуть. Тихо в бороду шепоче Лиш йому відому суть. І чого він босий ходить, Хоч не бідний на взуття? Бородою пил бородить, Не легке його життя. Це Олесь, чаклує певно, Думу думає свою. (Сподіваюсь не даремно, Й я під вікнами стою?). В голові снує ідея — Треба кликати братів. Поділитися щоб нею І прогнать з села катів. Бо зима вирує люто – Військо у село заслала. Те, з яким ще жодна казка Точно справи ніц не мала. Виповзає по частинах. Дикий лід із їх долонь. Щоб згасити у хатинах Все тепло і весь вогонь. Щоб усе довкола зникло, Змерзли б звірі і птахи. До такого ж бо не звикли, Ні старі, ні дітлахи. Свічка димлиться благенько, Віск на скатерку тече — Написав листа швиденько Й запацьорив сургучем. Три рази на нього дмухнув, Та й сові віддати хтів. Він по тому дивно ухнув — Й пугач швидко прилетів. — Занеси кому потрібно. І візьми з собою пса. А у брата, неодмінно, Є і миші й ковбаса. То платня за вірну службу, Совам гроші ж не нужда. Їм би миші й вірну дружбу, Псам — без ковбаси біда. І відправились крізь хащі, Посланці з листом на двох. Вдвох воно завжди на краще. Захрустів під снігом мох. *****

ID: 1052624
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.12.2025 22:04:31
© дата внесення змiн: 03.12.2025 23:37:08
автор: Лада Квіткова

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (72)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Надія Тополя, 04.12.2025 - 20:56
Гарно,повчально. 12 12 16 16 hi
 
Лада Квіткова відповів на коментар Надія Тополя, 04.12.2025 - 21:01
Справді ? Дякую))) але ще не кінець. Я взагалі не можу придумати як викладати такі довгі речі . Щоб вони читались . Окремо чи разом чи серія .
 
Надія Тополя відповів на коментар Лада Квіткова, 04.12.2025 - 21:41
Я думаю можна частинами, так як розповідь, кожний кусочок сюжета окремо.Як серію.
Натхнення вам 12 12 16 16
 
12 16 hi
 
Лада Квіткова відповів на коментар НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 04.12.2025 - 20:41
Спасибі за увагу )) привіт вам 16
 
Лада Квіткова, 04.12.2025 - 10:02
Будете читати задом на перед )))
Додала початок тут, щоб не шукали.

16 Чарівні Брати 16

Як образиш ти сусіда -
Дочекаєшся біди:
Жили десь чотири діда
Один одному брати.

Чимось схожі, чимось різні,
Чимось зовсім не як всі.
Їх характери залізні,
Кожен при своїй красі.

Мабуть за царя Гороха,
Ця історія була,
Де стоїть гора Тотоха
На окраїні села.

Там були місця таємні,
Можна досі їх знайти,
Жили люди там приємні,
Майже геть такі як ти.

І брати були звичайні,
Тільки трохи чарівні,
Аж до річки - до Почайни,
Добігали за три дні.

Сил було у них багато,
і років за 300 літ,
Було срібло в них і злато,
І сімсот, на всіх, чобіт.

Дивовижний цей присілок
Було важко всім знайти,
У деревах (не для білок)
Побудовані хати.

І здавалося бувало,
Що хати росли з дерев,
Щось із вікон парувало
І гарчало наче лев.

Та тобі відкрию друже,
Я секрети цих братів,
Бо тобі вже не байдуже,
А мені так поготів.

Як то водиться на зиму,
готувались до морозів,
(Перейду на іншу риму,
Бо в віршах не так як в прозі).

Та зима прийшла скоріше ніж завжди,
Розбігалися всі звірі хто куди,
І ліси тремтіли наче ті зайці,
Стало білим все неначе в молоці.

Виявляється зима була жива,
І прийти вона хотіла у жнива,
Та брати не дали їй зайти в село,
Аж тепер усі дороги замело.

А була така ще дивина,
Ці діди міняли імена,
І на час, що трапилась біда,
Від імен не стало і сліда.

А до того, все було на спіх
Називали хто коли як міг.

Світловиром першого всі кликали,
Діти вуса білі його смикали,
Ну а він усе казки розказував,
І чару як жарити показував.

Добромиром називали іншого,
Був молодшим братом він від більшого,
У чару духм‘яних трав Тотохових,
Нарізв й грибів кидав порОхових.

Всетознаєм був їх третій брат,
Знав всі мови світу він підряд,
І пташиний різний диво-спів,
Переклав на мови всіх світів.

А четвертим братом був Олесь,
Знав магічний світ він геть увесь,
Примовляв, пришіптував, спі
 

Нові твори
наступного разу
Поезія для дітей