НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
Кохання наше, мов шматки паперу,
Зимовими степами носить ніч.
Не склеїш. Не потрібно вже мені.
Зміліли почуттів хмільні озера.
Залиш мене сьогодні. Завтра буде
Уже без цих наболених оман.
Кохання наше - темінь і туман,
Всліпу втікаю, але він - повсюди.
Ти кличеш знову, та холодні ноти
Дзвенять по серцю, ніби гострий лід.
Летять в минуле думи-журавлі,
Спізнилася любов. Не треба потім.
(С)Лілія Ніколаєнко
***
Мені не треба "всупереч" та "замість"!
Без тебе, мила, рима вже не та.
Нехай любов сьогодні розквіта,
Бо потім - недомовленість і старість.
Сонети наші - вічне суголосся.
У цих твоїх рядках - скляна зима.
А я вважаю, зовсім недарма
Нас із тобою повінчала осінь.
Мені, кохана, пишуть: "Все ще буде!
Ти тільки сподівайся на дзвінок!"
А хто оракул з них, а хто - пророк?
Ніхто. Лише звичайні ситі люди.
Самотність - океан чужий, безводний.
Ми не спізнились. Хай роки пливуть!
Любов нам простеляє світлу путь.
Не треба завтра! Бо вже є сьогодні...
(С)Артур Курдіновський
1-3 грудня 2025 р.
