*****
Погода ясна. Небеса
Блакитні. Погляд манить
Мій їхня чарівна краса,
Що серденько не ранить,
А сповнює його ущент
Лиш диво-почуттями
У неймовірний цей момент.
Люблю я до безтями
Ці неповторні почуття,
Що в серденьку вирують.
Впродовж всього мого життя
Вони хай в нім квітують,
Мов квіти гарні й запашні
Улітку і весною
У темні ночі й світлі дні!
Я з ними, а зі мною
Вони. Вони, немов ріка,
У серці протікають.
Мина їх доленька гірка.
Вони її минають,
А отже, й я, бо з ними я
Є нероздільний в світі,
В якім мина моє життя
І узимі, і вліті,
І навесні, і восени.
Лиш світлі почування
В мені. Усі в мені вони
Із вечора до рання,
Із рання і аж дотемна.
Я їх в собі тримаю
З життям, яке собі мина,
Яке я проживаю
На цьому світі, доки вмить
Не дійде враз краю,
Коли, немов сірник, згорить,
Хай це я й не бажаю.
Євген Ковальчук, 25. 11. 2021
