Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: Я НЕ ЗДАМСЯ БЕЗ БОЮ - ВІРШ

Злий фатум причаївся, мов грифон: вистежував, винюхував – не кракав. Дала в плече. Сховала мікрофон. І крапка. Та я поставив кому й штурхонув тебе, дебелу, грізну й пацавату. Усе: кар'єра, імідж – на кону. І срати. Вчепившись в патли, в боки, в кадики, ми борсались завзято на підлозі. В дурдом тебе віддав би залюбки. І бозі. По той бік ширми – зала, дітлахи, в очікуванні свята й Губки Боба. За ширмою ж клекоче бій лихий. І злоба. Та факт лишився фактом: ми таки лишилися живі, вціліла й ширма. Любов твоя – злі факи, й матюки – настирна... За мить – мій виступ. Де ж мій мікрофон? Я – Губка Боб. Пішов зворотній відлік. Знайшов твій сховок. Ти ж і є – грифон! І підлість... Синці, матюччя, факи. Ти пішла... Та як не сумувати за тобою? Бо що ж то за любов, яка далась без бою? © Сашко Обрій. 04.04.2024