Я не вступаю в дебати,
Я не борюсь з вітряками.
Крилами марно махати,
Марно боротись з вітрами.
Нерви тонкі і вразливі,
Стресом спустошені душі.
Всі ми - такі особливі,
Гори усі я не зрушу.
Падає з неба каміння,
І джерело закриває.
Божого благословіння
Нині ніхто не чекає.
Доля, немов центрифуга
Крутить і землю, і небо.
Серце охоплює туга -
Нащо й кому все це треба?
Диспути я не сприймаю,
Марно про щось говорити.
Втішуся тим, що я маю -
Шансом й можливістю - жити.
