Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: Ми не навчились жити на землі. - ВІРШ

.Ми не навчились на землі, як люди жити. Не вмієм ненавидіти, дружити і любити. Не вміємо з природою на ти. Лиш позолочені шукаємо мости. Розум наш може сягнути до зірок. Та й інтелект наш є також високий. А ми купаємся у морі всіх пліток. Вбачаєм щастя лиш у сумі грошей. Та й розум наш зашкалює висот. Краса природна нам з народження дана. Ми ж матюки виловлюєм з щедрот. Накачуєм обличчя і бока. Можливість маємо за розумом іти, Збагачувати край новаціями крутими. А ми ідем не знаємо куди. Лиш за сусідом тягнуться новини. Маєм мету і ціль у нас живе. Здавалося б, хотіння не погані. Але лінь наша в голові верхи бере, Підсовуючи нам мізерні плани.. Отак і живемо, отак існуєм всюди. Пронизуєм нікчемністю життя. Просніться, ми ж , здається, люди. І ми ж крокуєм з вами в майбуття.