Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: ДАЙ ВОЛЮ ЛИХОМУ - ВІРШ

Забинтую рани своєї душі Втечу від змія, що п'є мою кров. Богу виллю свій біль і жаль у вірші, Покладу на вівтар свою любов. А я любила усіх , як уміла Була щира, добра, як дитина. І не для себе, а для інших жила... За добро була, усім, щось винна. Я відкривала двері своїм, чужим, І чим могла, тим я помагала. А жаба в болоті з наміром лихим, Прийшла в мій дім, мене обікрала . В жаб на те, що блищить - великі очі, Що бачать очі, те беруть вони . Не сплять і припильнують опівночі, Крадуть майно без докору вини . А щоб, ви хліба на столі не мали, Коли несли моє добро в свій дім . Щоб ви щастя і доленьки не знали , Вся ваша праця пішла в сірий дим. Я була доброю, для своїх, чужих, Відкривала дім із щирим серцем. Хто є хто, покаже час... зраду лихих, Хто на рану насіє сіль з перцем. В змії гнилі зуби , довгий язик, Забила гострий цвях в душу мою. А хто на цім світі , легко жити звик,- Отой продасть за гріш - душу свою . Хитра лисиця увійшла в довіру, Я дала їй сама ключ до хати. Ходить до церкви і молиться щиро, На людях, як богомільна мати . До святих ікон читає молитву, Наче Мати Тереза - монашка. А зі всіма веде життєву битву, П'є кров зі всіх , як мала комашка . То що, ця жаба дітей, внуків навчить, Красти, робити зло, ображати. Привикла добре спати і гарно жить, Все на цім світі найкраще мати. А скупий і жадний любить, лиш себе - Перейде межу, усі кордони. Дай волю лихому загризе тебе, Вийде сухий з води, б'є поклони. 3------------------------------- А кожен має шанс... пізнати, цей світ, не всі осягнуть неба на землі. А хто вітром обрусить біленький цвіт, То не скуштує плоди на гіллі. Якщо ідеш по цій землі босоніж, То тре знати з ким, навіщо, куди. Бо недруг у спину встромить гострий ніж, Принесе в твій дім горя і біди. Якщо ти даєш цілувати уста, То треба знати : хто він і звідки?. Коли лікарю довіряєш життя, питаєш : чи є лік , від болю трішки. Коли ти відкриваєш комусь душу, То пізнай : хто є твій друг, і хто брат. Бо заздрість обтрусить душу, як грушу - Зрубає меч голову пілат. Коли любиш, то треба знати кого, Щоб не оголив душу до нерву. Коли у людини нема людського, То сам себе віддаєш у жертву. Коли йдеш вгору до мети - не впади, Вір і тримайся неба надійно. Не дивись назад, вдих і видих роби,- По драбині підіймайсь повільно. Заховай ,ти свою печаль у дощі Хочеш плакати, поплач у тиші. Не витрачай сил, коли ти на межі... Не знайдеш любов в сірої миші. А хочеш пізнати ближче : хто є хто,- Веди розмову почуєш, чим живе. Велику силу, має кожне слово, Господь, тебе від біди вбереже. КОРОЛЕВА ШІ, ДАМА ПЕРКАЛЕВА . ЧУЖЕ КРАДЕ У СВОЄ ВПЛІТАЄ. ХОЧЕ СІСТИ ПТАШКОЮ НА ДЕРЕВА. ТА ЗА СПИНОЮ КРИЛ НЕМАЄ. НЕМАЄ ДУШІ І ГОЛОСУ У ШІ , ЦЕ ЯК У КРАСІ ШТУЧНІ КВІТИ .СЛУХАЄШ , ЯК СПІВАЮТЬ, ОЦІ "ПАШІ " ХОЧЕТЬСЯ ПРОСТО СЛЬОЗИ ЛИТИ. ЦЕ ЗАБАВКА ДЛЯ ДОРОСЛОЇ ДИТИНИ , ЯКА В НІКУДИ СВІЙ ЧАС ВИТРАЧАЄ .КОЛИ НЕ ЧУЄШ АРОМАТ ЖОРЖИНИ , ТО У ТІМ САДУ І НЕБА НЕМАЄ.