Вже минули останні дні листопаду,
На порозі стоїть зима біла - біла.
Впав перший сніг замітає слід до саду,
Немов би лебідь розправив свої крила.
Сніг білий на землі наче алмаз блищить
лебідь сіє сніг на щастя мов пір'я.
О яка блаженна, казкова, оця мить!,
Коли приходить зима на подвір'я.
Падає снігопад, снігопад, снігопад,
Забілів вечір наче день над світом.
На жаль минуле не повернути назад,
І зима печаль проганяє вітром.
Зима у білім вальсі з вітром кружляє
Запрошує на новорічний бал з тобою .
Казку минулих років нам повертає
Музика зір зігріває нас любов'ю.
А за вікном заметіль і хуртовина,
Всі дороги і стежки покриває .
Одягла білесеньку шубку калина,
Князя місяця на коні стрічає.
Зима встеляє нам білий килим до ніг,
Запалює свято свічі святкові.
Місяць наче лебідь з рукава сіє сніг,
Вінчує, веде у світи казкові.
М Чайківчанка
Чарівна зимова лірика, яка торкаться струн душі! 
