Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ДЕКОЛОНІZАЦІЯ - ВІРШ

В усі кутки, де всілись рускі "вані", прийшла блага, для "вань" невтішна, вість: чергова хвиля перейменування накрила вщерть скелети совко-міст. Там скрізь витав, де руско-ватно-ковзко, імперський дух вождів-царів-примар. Тож тріумфуймо: над Новомосковськом узяла верх відроджена Самар! Ти ж прокидайсь, нац. пам'яте, пригадуй, ким ти була і ким ти є тепер! Нарешті став козацьким гордим Гардом мій рідний дім, а "Южик" тихо вмер! Бо ти не спав, народе мій, ти діяв! – хоч не увесь, а тільки "сіль землі". Із небуття постав козак Матвіїв, а Павлоград, мов цар, упав, зомлів. Та попри всі палкі ідейні стички (ще в головах не виздих комунізм!), пробився несподіваний Шептицький крізь пролетарський непролазний ліс. Червоноград же маревом розтанув, немов жахливе сниво шахтаря. "Червоний" світ в агонії останній беззубо б'ється, втративши заряд. Розслабся врешті, впертий комуністе, і кулаком в екран не калатай. Бо відтепер твоє паплЮжне місто – престижний порт на ймення Аненталь. В епоху змін ніхто їх не уникне – ви хоч на крик весь світ перетворіть! – Рече епоха слово непохитне. Цим словом стали браві Броварі! Що ж, Первомайську? Буде з тебе Орлик? Чи Богополь тавро "совку" знесе? Чи стане Соколами, чи ніколи, колись – козак, сусіда-Вознесенськ? Та в морі правди все чуже потоне або згорить від люті і пихи. Куди не глянеш – всюди наш топонім! І стрімко гине вражий світ лихий. Розберемо, мов ровер, на частини УРСР протрухлий апарат, з нових частин зберем нову країну без раші, без вождів і октябрят. © Сашко Обрій. 24.03.24