Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Інна Рубан-Оленіч: ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ ДНИНА - ВІРШ

Cадок роздягнувся, бо тисне самотності ноша, І навіть калина згубила багряне вбрання, Така гірка вдача, хоч червонощока й хороша, Вітри із дощами оголять гілки навмання. Сім’єю гуртуються в небі обвуглені хмари, І соколом хижим між ними негода снує, А там за содолою заздрість і кривда до пари, Шепочуть прокляття… (між ними взаємність все ж є). Потріскались пучки від праці у неньки-землиці, По груддю-багнюці тікає в поля листопад, Бо запакував обладунки свої на полиці, А у порожні не годиться очікувать свят. Віддавна між люду існує народне прислів’я, Що осінь, завжди за собою негоду веде, Щоб вельон з туману прикрасив журбі посивіння, Й забрав у минуле, щоб не відшукати ніде. 23.11.2025