Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПРИЙДУ СЮДИ - ВІРШ

Коли мені на серці важко, Я йду до природи : в зелен гай, і ліс. А там співає пісні пташка Тулюсь до дуба, і струнких беріз. Коли прийде мій останній час Я згорю наче листячко клена. Злечу до ясних зірок від вас Буду спати у травах зелених. У час цвітіння, і в час тління... Я кожне деревце відчуваю. Коли в дерев пора осіння - То наче жовтий лист я згораю. Не знаю, чи прийду знов сюди?... Чи віднайду стежку у рай літа ?. Знаю, весна зародить плоди - Полечу наче птах я до квітів. Погляну із за хмар на красу, Де колись ходили мої ноги. Піду босоніж я у росу, І зустріну весну край дороги. Гляну на крутий берег Дністра, буду слухати, як водограй дзвенить. Печаль забере у даль ріка, Нагадає літа - блаженну мить. Не знаю, чи прийду знов сюди? ... Чи усміхнеться сонечко літа ?. Оживу я з роси і води , Зацвіту проліском поміж квіту. Коли осінь золота прийде, В тумані загубляться журавлі . Впаде сніг, все в забуття зійде , Я згасну як зірка на цій землі. А прийде час розтануть сніги , Зазеленіють трави у росі. Від сну прокинеться ліс, луги , Я листям зашелещу в цій красі.