Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Зачин - ВІРШ

На чорнім пляцові ріллі Де інде ще жовтіє листя. Синіє вечір, вітер злиться - Він майже зимно осмілів, Згрібає вогники малі: Закочує до борозди, Немов би закопати хоче, Немов би недостатньо ночі, Де й спомин дня із темноти В найменшій плямці не світив. А ніч ковтає синь густу, За мить зникає пізній вечір. Верба старезна сумно крекче, До мрій взиває в пустоту І вітру підставляє плечі. А що то вже за плечі, так... Сучки біліють, а дуплина Дірявить груди небезвинно, Трухлявить вітряні літа, В яких він коси заплітав. ... Широкий прИкорень, як щит, Ховає в затишному боці Тонкий відросток - гілку доцю. Незанапащений нічим Життя вербового зачин.