Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ОБЕЛІСК - ВІРШ

Пара променів у безпечному просторі безтурботно летіла: воля, свобода руху, взаємна довіра, крила. Та знайшлася і в тій недосяжній для заздрості висоті перешкода нагальна — непробивна бетонна стіна: несподівана і невидна, темна, ревнива, і суто земна. І з усього лету безпечні промені налетіли й розбилися об непорушну стіну — бетонну, непробивну. І нині лежать на дні чужої безодні два промені — лежать, як упали, — хрест навхрест — поламані. І на перетині поклала безодня зірку — відсвіт вічної над безоднею повні, як на гладенькій відполірованій до сліпучого блиску поверхні чорного обеліску. ІІ. …Мертва зірка — двічі відбитий відсвіт… У Бога — тисяча літ, як мить, і мить — як тисяча літ… З уламків розбитої ніжності, на Те-подібнім Голгофськім хресті, у точці мертвої зірки, ожило світла невипите джерело… ...І на долоні Логоса-Слова знов спалахне наднова Любови. 27.11.2025