Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Емма Конвалiя: Казка про ляльку-мотанку і Смерть - ВІРШ

«Ти хто, чоловіче? Мій шлях заступив… Мені незнайомий твій погляд. Іди собі з миром й мене пропусти. Незручно з тобою йти поряд, Незручно і лячно. На схресті доріг Хороші не кояться справи. Туман вже лягає на кволий моріг, Виходять насельники Нави*. Якщо й ти один з них, тікай звідсіля, Бо дзвін скоро ляже на сонні поля.» «Не з Нави я, люба, хоч знаю туди Найшвидші й найближчі дороги. До мене ходи, це твій час назавжди Залишити смертні розлоги.» Ласкаво говорить і руки простяг. «Іди, не вагайся же, люба. Я твій провідник, у світах, мов у снах, Не бійся, не жде тебе згуба. Там трави ласкаві, прозорі струмки, І сяйво зоріє зусюди. Тебе там полишать погані думки, Зустрінуть улюблені люди.» «А мати? А се́стра? Вона ще мала. Та й я не пожила ще досить...» Горюча сльоза виднокрай залила, А голос тремтливий ще просить: «Позич мені, янголе, кілька хвилин. Мені би скінчити роботу… Сестричці в розраду на залишок днин Я мо́танку зроблю. Їй вроду Від себе залишу: цю стрічку в косі І барви, що я вишивала На чохлах сорочки. Щоб в рідній красі Сестру мою милу плекала.» І тінь відступила. Небога взяла Мотати стрічками тканину. Любов, і журбу, і іскринку тепла Вложила у лялечку дивну. За працею тихо співала пісні Про долю, що ниткою в’ється, Про серце дівоче, що в юній красі Надією світлою б’ється… А Смерть, зачарований співом сумним І рухом, що руки творили, Примруживсь, затих і застиг серед нив, Мов камінь степної могили. Ось мотанка-лялька… І часом шиття Скінчилось, й навіки скінчилось життя. Зненацька дівчина гукнула: «Тримай!» Й гайнула у трави – лишень поминай. Схопив Смерть ту ляльку, мов беркут зайча, Бо тепла була й душу мала. І він не жадав вже сердешне дівча - Рука його здобич тримала. Дівчина ж з туману почула: «Ступай, Приймаю від тебе підміну. Живи собі, любо, й здорова бувай Допоки я знов тебе стріну.» *Нава, Нав, Наво — на думку неоязичників, так званий «підземний світ», місце, куди людина потрапляє після смерті, і звідки повертається у Яв після переродження. (Вікіпедія)