Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: САНСАРА ГУБКИ БОБА - ВІРШ

Життя – химерна казочка, хвороба, де кожен обирає час і роль. Ось я на сцені граю Губку Боба, ти – смурфіка, твій друг – потворний троль. Ніхто не вмре у п'єсі цій від суму, і доки нас на цвинтар не знесуть, ми міцно приростаєм до костюмів, забувши стрімко справжню власну суть. Нас корчить від страждань, товче, ламає, то сміхом заливає, то слізьми. Засмоктує в безодню хитра Майя, штовхає в світ ілюзій та пітьми. Спливають Черчилль, Хлодвіг, Марк Аврелій, Далі, Да Вінчі, Моцарт і Шекспір. Фрактали, голограми, акварелі формують світ, свідомість, кругозір. Всесвітня карусель із діафільмів, пістрявий гамірний калейдоскоп. Нью-Йорк і Лондон, Токіо, Афіни. Спинися, мить! Немає кпопки стоп... В цій грі з безсилля часом хочеш вити. Від злетів та падінь в очах ряхтить. Та з гри лиш одиниці зможуть вийти. А решта – спить, роззявивши роти. Замок давно закис і заіржавів. Давно від гри загублено ключа. І ось все знову: коні заіржали, завівсь двигун, пішов по колу час. Нові – сюжет, вистава, час і спроба. Всі ролі розібрала знов юрма. І знову я – в костюмі Губки Боба. І знов ми є, і знову нас нема... © Сашко Обрій. 08.03.24