Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: majra: Вже пізно, пізно … - ВІРШ

Вже пізно, пізно ... Сльоза осіння Впаде дощем в непроглядну ніч. ...Стоїть горою копиця сіна, Чекає дров захолола піч. Не брязне клямка, не стукнуть двері, Чекає лампа сірник в пітьмі. Нема кому зготувать вечері, І образИ на стіні німі. Де рушники , що цвіли, мов квіти? Де квіти ті, що квітчали сад. Чом не сміються у хаті діти? Горіхи падають, наче град. ...Крутилась корба, вода в криниці, Була смачна, як саме життя. Дядьки курили, а молодиці, Все жартували, та до пуття. Нема нікого тепер в тій хаті, Лиш кущ калини біля вікна. Та вітер виє в старій загаті, Щоб пригадати всі імена. Чи дуже пізно чи вже не рано? Було все вчасно, а зараз ні. Така ж на небі зоря багряна, Нема лиш світла у тім вікні. Що добрим людям завжди світило, Манило затишком іздалля. Та скло розбилось і потьмяніло, І заступило його гілля. Вже пізно, пізно чогось шукати, Чи варто йти, де доріг нема? ...Іди в свій дім, до своєї хати, Колишній жаль забере пітьма. І буде ранок, і буде сонце, Над світом завжди воно встає. І блисне промінь в твоє віконце, Радій тому, що у тебе є!