Моє кохання, твій навік васал
покірний я… Пишу тобі листа,
шануючи тебе, як ідеал,
й хвилююсь. Мова надто вже проста.
Не можу віднайти потрібних слів.
Не розуму це витончена гра —
душі, що оголилась, чистий спів…
Осяє зірка душу пісняра…
В нічному небі сяючи, вона
в прекрасні шати вирядить пісні.
Надасть мені сміливості весна,
зізнаюсь в почуттях, а може й ні…
Чи довго будуть ще вуста німі
й мовчатиму, страждаючи в пітьмі?..
(січень 2018 р.)
